За Майдан загинули вірменин і білорус. На кухні в Профспілках командує туркмен Руслан. Якось у метро зустріла знайомого казаха, який повертався з віче - боявся, що збереться мало людей ( Read more... )

Учора в каплиці на Майдані ввечері служили літургію. Христос прийшов і віддав своє Тіло і Кров. Під вибухи з Грушевського й пісні зі сцени Майдану ( Read more... )

Волонтерила сьогодні в медбригаді Майдану (там головне один проф. медик у бригаді, інші на подай-принеси-проведи). І ці всі сумні новини з Ради дізнавалася опосередковано - то ТБ підходило запитувало, чи знімемо ми свої каски, якщо їх вже не можна носити, то слухала обговорення біля вогнищ за чаєм, а найбільше - через персен. Щоб ви знали, Майдан ( Read more... )

Ці вуйки з полонини. Тяжкі й мов неповороткі у своїх чоботях і пуховиках.  Як вони змінюються, коли небезпека. І - коли музика ( Read more... )

Ми ніколи не розберемося в їхніх маніпуляціях. Версії множаться в якійсь параноїдальній прогресії, і зрештою кажеш собі досить. Усе, що можеш протиставити цьому божевіллю - священний порив тисяч людей, які стоять на площах у дощ і мороз, пригнані інстинктом самозбереження. І творять молитву з усіх тих гасел і скандувань. У надії, що та молитва ( Read more... )

Приходив перевіряльщик води, розлив у чотири прозорі пластикові стаканчики чотири види води, яка знайшлася в квартирі - з-під крана, з-під крана кип’ячена, "Моршинська" і "Небесна криниця". Замірив кількість якихось чужорідних елементів - у першій найбільше і далі все менше. Потім засунув у стаканчики такий електричний прилад (каже, взяв десь у ( Read more... )

Будинок стоїть над урвищем, за ним далі - кущі бузку з посохлим цвітом, кілька сосен і море ( Read more... )

Дніпро пливе до моря, і так поспішає, що коли пливти проти течії, то, здається, гребеш на одному місці, а коли за нею - то ніколи не знаєш, де вийдеш на берег ( Read more... )

Ми сиділи на імпровізованому "фуршеті" після презентації бюлетня "Фастів-Інфо" в місцевому Будинку культури (невмирущий райцентрівський жанр - бабусі у віночках, клубні вишиванки), і Аркадій Олексійович, мамин вчитель фізики (на вигляд - років 68, а мама казала, що йому за 80), який весь концерт просидів у залі глядачем, дістав губну гармошку, та ( Read more... )

Коли стихають розмови й пісні, вимикається світло і кроки залазять у ліжка, виявляється, що то ми не в тиші співали. Ми накладали свої голоси на цей безмежний хор, далекий і близький, він скрізь навколо, і може навіть в нас - бо наспіване горло ще відлунює всіма тими історіями інших людей, які прийшли й пішли з такої далі в таку даль.